Конституція і Конституціоналізм

Більшість країн світу вважають Конституцією як Основним Законом, як джерелом влади, як гарантією прав і свобод і таке інше. Кожна версія має своє підтвердження. Проблема у тому, що у кожній країні свій державний устрій і своя власна Конституція.

Що ж таке Конституція і Конституціоналізм? Конституція (від лат. constitutio - установлення, устрій, порядок) - основний державний документ (закон), що визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування представницьких, виконавчих та судових органів влади, виборчу систему, права й обов'язки держави, суспільства та громадян. Інші закони держави, як правило спираються на Конституцію.

Термін «конституціоналізм» уперше з'явився в американській політико-правовій думці кінця XVIII - кінця XIX ст. Саме прихильники цієї ідеї під час Американської Революції і створили першу в історії Конституцію США 1787 р. Вони також зазначали верховенство цієї писаної Конституції порівняно з законами та іншими нормативними актами. Це означає, що термін «конституціоналізм» визначав саму суть Конституції. Через деякий час в політичних та історичних дослідженнях це поняття одержало більш широке значення і почало вживатися для характеристики процесів переходу до демократії та встановлення конституційного ладу в країнах Центральної , Східної і південної Європи,Латинської Америки, Азії, підкреслюючи змістовну сторону конституції.

Конституціоналізм вважається у своїй основі нормативним явищем і нормативною концепцією. Але все ж його опосередковують далеко не всі Конституції, адже конституціоналізм за своїм змістом є нормативною основою демократичного розвитку суспільства. В історії політико-правової думки дослідники виділяють академічну (євроконтинентальну) традицію, яка розглядає конституціоналізм як політико-філософський принцип, і прагматичну (англо-американську), яка трактує конституціоналізм як засіб забезпечення індивідуальної свободи. Спільним для обох традицій є пошук оптимальної моделі взаємовідносин особи і влади, держави і суспільства. Згадані традиції є моделями так званого класичного конституціоналізму, який проголошує і на практиці утверджує концепції природних і невід'ємних прав індивіда, рівності громадян перед законом, недоторканності особи, верховенства законів, суспільного договору, розподілу влад, народного представництва, відповідальності влади перед народом тощо. Класичний конституціоналізм остаточно формується з появою перших конституцій та актів конституційного характеру (Великобританія, США, Німеччина, Франція) як єдиний механiзм нормативно-правових актів, що є основними законами країни і актами найвищої юридичної сили, і утвердженням думки про те, що суспільство, в якому не забезпечені гарантії прав особи та поділ влади, не має Конституції.

Сучасний конституціоналізм визначають як публічно-правову систему конституційної організації сучасного суспільства на основі права, демократії та свободи людини, змістом якої (цієї системи) є Конституція та конституційне законодавство, конституційні правовідносини, конституційна правосвідомість, конституційний правопорядок, функціонування якої спрямоване на обмеження (самообмеження) публічної влади на користь громадського суспільства, прав і свобод людини. Визнається також, що усі моделі органічного конституціоналізму гарантують політичну та економічну свободу , ринок, право на духовну й фізичну недоторканність (цілісність) індивіда.

Отже, виходячи із вищезазначеного більше зосередимося на нормативному акті , який випливає з ідей конституціоналізму – Конституції .

Большинство стран мира считают Конституцию Основным Законом, источником власти, гарантией прав и свобод и так далее. Каждая версия имеет свое подтверждение. Проблема в том, что в каждой стране свое государственное устройство и своя собственная Конституция.

Что же такое Конституция и Конституционализм? Конституция (от лат. constitutio - установление, устройство, порядок) - основной государственный документ (закон), который определяет государственное устройство, порядок и принципы функционирования представительских, исполнительных и судебных органов власти, избирательную систему, права и обязанности государства, общества и граждан. Остальные законы государства, как правило, опираются на Конституцию.

Термин "конституционализм" впервые появился в американской политико-правовой мысли конца XVIII - конца XIX в. Именно сторонники этой идеи во время Американской Революции и создали первую в истории Конституцию США 1787 г. Они также установили верховенство этой письменной Конституции по сравнению с законами и другими нормативными актами. Это означает, что термин "конституционализм" определял саму суть Конституции. Через некоторое время в политических и исторических исследованиях это понятие получило более широкое значение и начало использоваться для характеристики процессов перехода к демократии и установления конституционного строя в странах Центральной, Восточной и южной Европы, Латинской Америки, Азии, подчеркивая смысловую сторону конституции.

Конституционализм считается в своей основе нормативным явлением и нормативной концепцией. Но все же его опосредуют далеко не все Коституции, поскольку конституционализм по своему содержанию является нормативной основой демократического развития общества. В истории политико-правовой мысли исследователи выделют академическую (евроконтинентальную) традицию, которая рассматривает конституционализм как политико-философский принцип, и прагматическую (англо-американскую), которая трактует конституционализм, как способ обеспечения индивидуальной свободы. Общим для обоих традиций является поиск оптимальной модели взаимоотношений личности и власти, государства и общества. Указанные традиции является моделями так называемого классического конституционализма, который провозглашает и на практике утверждает концепции естественных и неотъемлемых прав индивида, равенства граждан перед законом, неприкосновенности личности, верховенства права, общественного договора, распределения власти, народного представительства, ответственности власти перед народом и т.д. Классический конституционализм окончательно формируется с появлением первых конституций и актов конституционного характера (Великобритания, США, Германия, Франция) как единый механизм нормативно-правовых актов, которые являются основными законами страны и актами наивысшей юридической силы, и утверждением мысли про то, что общество, в которому не обеспечены гарантии прав личности и распределение власти, не имеет Конституции.

Современный конституционализм определяют как публично-правовую систему конституционной организации современного общества на основе права, демократии и свободы личности, содержанием которой (этой системы) является Конституция и конституционное законодательство, конституционные правоотношения, конституционная правосознательность, конституционный правопорядок, функционирование которой направлено на ограничение (самоограничение) публичной власти в пользу гражданского общества, прав и свобод человека. Также обращается внимание, что все модели органического конституционализма гарантируют политическую и экономическую свободу, рынок, право на духовную и физическую неприкосновенность (целостность) индивида.

Таким образом, исходя из вышесказанного, больше сосредоточимся на нормативном акте, который следует из идей конституционализма - Конституции.

Конституція. Конституция

Конституція в матеріальному сенсі — сукупність правових норм, що визначають вищі органи держави, порядок їх формування та функціонування, їх взаємні відносини та компетенцію, а також принципове положення індивіда по відношенню до державної влади. Конституції в матеріальному сенсі прийнято класифікувати, зокрема, на писані й неписані.

Класифікація Конституцій- це об’єднання відомих історії держави і права конституцій в окремі групи залежно від попередньо обраного критерію. Класифікація конституцій дає можливість розібратися в їх багатоманітності, глибшого вивчення, робити порівняльний аналіз, допомагає зрозуміти природу і особливості конституцій, з’ясувати їх зміст.

Конституції можна класифікувати за різними ознаками (критеріями).

1) За формою (структурою):

Писані (єдиний нормативний акт або кілька актів, перелік яких чітко визначений.)
Неписані (складається з чітко не визначеної кількості джерел, серед яких можуть бути як писані (акти парламенту, судові прецеденти), так і неписані або усні (конституційні звичаї). При цьому остання група джерел складає значну частку в структурі конституції.

2) За терміном дії конституції:

Постійні (приймаються на необмежений строк дії, наприклад, до сьогодні зберігає свою чинність Конституція Норвегії 1814 р., Конституція Люксембурга 1868 р.;)
Тимчасові (приймаються на певний час, наприклад, до прийняття нової конституції.)

3) За порядком зміни, внесення поправок і доповнень:

Жорсткі (зміни до них вносяться в ускладненому порядку, тобто з дотриманням законодавчо визначених спеціальних процедур. Зазвичай, такий порядок закріплюється у тексті конституції, а сама жорсткість покликана забезпечити авторитет та стабільність основного закону. До розряду жорстких належать кодифіковані конституції, наприклад, Конституція США 1787 р., Конституція Японії.
Гнучкі (зміни та доповнення до конституцій вносяться у звичайному порядку, без дотримання будь-яких процедур. У такий спосіб змінюються і доповнюються всі некодифіковані конституції (Великобританія, Швеція) 1947 р.;)

4) За способом прийняття:

Открайовані (даровані монархом, тобто розроблені без участі представницького органу. Откроювання - це односторонній акт, внаслідок якого суверен односторонньо встановлює або змінює державний лад, умови здійснення політичної влади, наприклад, Конституція Непалу 1990 р., Конституція Нігерії 1960 р.
Народні (прийняті представницьким органом або шляхом референдуму).

5)За формою правління, яка закріплюється в конституції:

Монархічні (наприклад, Конституція Японії 1947 р.)
Республіканські (наприклад, конституції Франції, 1958 p.; України, 1996 p.).

6) Залежно від державно-політичного режиму:

Демократичні (прийняті у державах з демократичною формою державного режиму (Основний закон Фінляндії 1999 р.)
Авторитарні (прийняті у державах, в яких влада перебуває в руках незначної кількості осіб або певної особи, використовуються авторитарні методи державного управління, влада повністю здійснює контроль у політичній сфері, проте залишається відповідний простір свободи дій в економічній, соціальній, культурній сферах. Зазвичай, авторитарні конституції пишуться і приймаються під конкретних публічних осіб. Наприклад, Конституція Франції 1800 року увійшла в історію як авторитарна наполеонівська конституція, Конституція Франції 1958 року — авторитарна деголлівська конституція.)
Тоталітарні (прийняті у тих державах, де існує антидемократична форма державного режиму, держава повністю контролює всі сфери суспільного життя, дозволена цензура, не забезпечуються права і свободи людини та громадянина (конституції країн Африканського континенту)

7) За формою державного устрою, що встановлюється конституціями:

Федеративні (Конституція ФРН 1949 р.)
Унітарні (конституції України, 1996 p.; Греції 1975 p.)

Але це було зазначено лише кваліфікація Конституцій світу. Щодо ролі конституції в суспільстві хотів зазначити, що ця роль проявляється в її функціях, під якими розуміють основні напрями її впливу на суспільні відносини, в яких відображаються її сутність та соціальне призначення. Питання функцій конституцій залишається дискусійним. Різні вчені виділяють різну її кількість.

Для конституцій характерні такі основні функції.

Конституция в материальном смысле - совокупность правовых норм, которые определяют высшие органы государства, порядок их формирования и функционирования, их взаимоотношения и компетенцию, а также принципиальное положение индивида по отношению к государственной власти. Конституции в материальном воплощении принято классифицировать, например, на писанные и неписанные.

Классификация Конституций - это объединение известных истории государства и права конституций в отдельные группы в зависимости от предварительно выбранного критерия. Классификация конституций дает возможность разобраться в их многообразии, глубже изучить, сделать сравнительный анализ, понять природу и особенности конституций, понять их содержание.

Конституции можно классифицировать по разным признакам (критериям):

1) По форме (структуре)

Писанные (единый нормативный акт или несколько актов, перечень которых четко определен)
Неписанные (состоит из четко не определенного количества источников, среди которых могут быть как писанные (акты парламента, судебные прецеденты), так и неписанные или устные (конституционные обычаи). При этом последняя группа источников составляет значительную часть в структуре конституции.

2) По срокам действия конституции:

Постоянные (принимаются на неограниченный срок действия, например, до настоящего времени сохраняет свое действие Конституция Норвегии 1814 г., Конституция Люксембурга 1868 г.;)
Временные (принимаются на определенный срок, например, до принятия новой конституции.)

3) По порядку изменения, внесения поправок і дополнений:

Жесткие (изменения в них вносятся в усложненном порядке, то есть с соблюдением законодательно определенных специальных процедур. Обычно, такой порядок закрепляется в тексте конституции, а сама жесткость вызвана обеспечить авторитет и стабильность Основного закона. К разряду жестких принадлежат кодификованные конституции, например, Конституция США 1787 г., Конституция Японии.
Гибкие (изменения и дополнения в конституцию вносятся в обычном порядке, без соблюдения каких-либо процедур. Таким способом меняются и дополняются все некодификованные конституции (Великобритания, Швеция 1947 р.;)

4) По способу принятия:

Откраированные (подаренные монархом, то есть разработанные без участия представительского органа. Откраирование - это односторонний акт, в результате которого суверен односторонне устанавливает или изменяет государственный строй, условия осуществления политической власти, например, Конституция Непала 1990 р., Конституция Нигерии 1960 р.
Народные (принятые представительским органом или путем референдума).

5)По форме правления, которая закрепляется в конституции:

Монархические (например, Конституция Японии 1947 р.)
Республиканские (например, конституция Франции, 1958 p.; Украины, 1996 p.).

6) В зависимости от государственно-политического режима:

Демократические (принятые в государствах с демократической формой государственного режима (Основной закон Финляндии 1999 р.)
Авторитарные (принятые в государствах, в которых власть находится в руках незначительного количества людей или определенного лица, используются авторитарные методы государственного управления, власть полностью осуществляет контроль в политической сфере, тем не менее остается определенный простор свободы действий в экономической, социальной, культурной сферах. Обычно, авторитарные конституции пишутся и принимаются под конкретных публичных лиц. Например, Конституция Франции 1800 года вошла в историю как авторитарная Наполеоновская конституция, Конституция Франции 1958 року — авторитарная Деголлевская конституция.)
Тоталитарные (принятые в тех государствах, где существует антидемократическая форма государственного режима, государство полностью контролирует все сферы общественной жизни, разрешена цензура, не обеспечиваются права и свободы человека и гражданина (конституции стран Африканского континента)

7) По форме государственного устройства, который устанавливается конституциями:

Федеративные (Конституция ФРГ 1949 р.)
Унитарные (конституция Украины, 1996 p.; Греции 1975 p.)

Это была указана лишь квалификация Конституций мира. Относительно роли конституции в обществе хочу указать, что эта роль проявляется в ее функциях, под которыми понимают основные направления ее влияния на общественные отношения, в которых отображается ее сущность и социальное назначение. Вопрос функций конституций остается дискуссионным. Разные ученые выделяют разное их количество.

Для конституций характерны такие основные функции:

Функції конституції. Функции конституции

Установча функція, яка виражається у визнанні та юридичному оформленні найважливіших соціально-економічних та політичних інститутів та відносин. Вона встановлює основоположні правові приписи, які є визначальним для інших галузей права.

Політична функція, яка означає, що конституція є інструментом здійснення загально соціальних перетворень, визначає завдання та стратегічні цілі державної політики у різних сферах суспільного життя, зокрема політичну багатоманітність, багатопартійність, надаючи різним політичним силам рівні можливості у завоюванні влади.

Юридична функція пов’язана з тим, що Конституція як Основний Закон є насамперед юридичним документом найвищої сили, покликаним впорядкувати і регулювати найважливіші суспільні відносини.

Обмежувальна функція є однією із ключових і полягає в тому, що конституції обмежують державну-владну активність, її необґрунтоване втручання в особисте життя людини та статутну діяльність інститутів громадського суспільства, стримують узурпацію та монополізацію державної влади.

Конституції властива правозахисна функція. Вона є головною зовнішньою формою закріплення прав і свобод людини і громадянина всередині національної правової системи, ставить права людини над законодавчою та виконавчою владою, визначає механізми їх реалізації та гарантії захисту.

Зовнішньополітична функція знаходить свій вияв у тому, що інші держави й народи за змістом Конституції можуть робити висновки про систему цінностей суспільства, рівень демократизму держави. Конституція своєрідний «паспорт» держави, її конституційного устрою.

Отже, згідно з зазначеним вище, Конституцію як Основний Закон треба поважати, захищати і цінити. Цей нормативний акт у свою чергу захищає наші права и гарантує наше демократичне життя.

Учредительная функция, которая выражается в признании и юридическом оформлении наиважнейших социально-экономических и политических институтов и отношений. Она устанавливает основополагающие правовые предписания, которые являются определяющими для других отраслей права.

Политическая функция, которая означает, что конституция является инструментом осуществления общих социальных преобразований, определяет задачи и стратегические цели государственной политики в разных сферах общественной жизни, в частности, политическое многообразие, многопартийность, придавая разным политическим силам равные возможности в завоевании власти.

Юридическая функция связана с тем, что Конституция, как Основной Закон, является, прежде всего, юридическим документом наивысшей силы, вызванным упорядочить и регулировать наиважнейшие общественные отношения.

Ограничивающая функция является одной из ключевых и заключается в том, что конституции ограничивают государственно-властную активность, ее необоснованное вмешательство в личную жизнь человека и уставную деятельность институтов гражданского общества, сдерживают узурпацию и монополизацию государственной власти.

Конституции присуща правозащитная функция. Она является главной внешней формой закрепления прав и свобод человека и гражданина внутри национальной правовой системы, ставит права человека над законодательной и исполнительной властью, определяет механизмы их реализации и гарантии защиты.

Внешнеполитическая функция находит свое проявление в том, что другие государства и народы по содержанию Конституции могут делать выводы про систему ценностей общества, уровень демократизма государства. Конституция - своеобразный "паспорт" государства, ее конституционного устройства.

Следовательно, согласно указанному выше, Конституцию, как Основной Закон, необходимо уважать, защищать и ценить. Этот нормативный акт в свою очередь, защищает наши права и гарантирует нашу демократическую жизнь.

Функции государства | Описание курса | Государственные органы