Закон України «Про судоустрій та статус суддів». Короткий змiст

Проблематика нового ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»

Для України зі зміною влади настали часи, коли проводиться велика кількість реформ. Однією з таких значних кроків для підвищення довіри до державної і, зокрема, судової влади та протидії корупції були прийнято новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який, на думку законодавця: «Змінить на краще судову владу».

З 30-ого вересня 2016 року новий Закон України «Про судоустрій та статус суддів» набрав чинності. Цей закон було прийнято для здійснення судової реформи в Україні, для покращення функціонування судової гілки влади. Однак, на мою думку, зважаючи на деякі нюанси, складається враження, що цей закон було прийнято для тримання суддівської влади під більшим контролем.

Залишилось багато невирішених або неналежно вирішених питань. Наприклад, через прийняття нового закону більшість суддів звільняються через погрозу декларування свого майна. Як показує статистика, за вересень 2016 року більше ніж 400 суддів звільнилися. Через це у людей виникають проблеми для вирішення спорів через суд. Наприклад, був випадок у Київському апеляційному суді, коли повідомлення про розгляд справи було направлено стороні, але на час фактичного розгляду справи суддя, який мав дану справу розглядати, звільнився.  

Ще однією причиною масового звільнення суддів варто вважати небажання суддів проходити кваліфікаційне оцінювання, а також бажання отримувати більшу пенсію аж до 90%. Відповідно то старого законодавства, а саме ст. 138 ЗУ «Про Державну службу» зазначається, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. А  у ч. 3 ст. 141 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» сказано, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

За новим, тобто чинним, законодавством України , відповідно до ч.3 ст. 142 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Не зовсім зрозуміло, від якої суми треба рахувати ці 2% за кожний додатковий рік роботи - від повної зарплати судді або від її половини (тобто суми суддівського утримання). У першому випадку суддя отримає максимальну пенсію в розмірі 80% зарплати. У другому - максимальною пенсією буде 65% зарплати. Я схиляюсь до другого варіанта, так як в документі написано «два відсотки грошового утримання судді».

Отримати грошове утримання на такому рівні зможуть тільки судді, які підтвердять відповідність займаній посаді на кваліфікаційному оцінюванні та працюватимуть не менше трьох років після цього (проект закону, Перехідні положення, пункт 25). Таким чином, виплати пенсій за новим законом почнуться не раніше, ніж в 2019 році (кваліфікаційне оцінювання суддів вже почалося), і порівнювати їх із середнім рівнем пенсій на початок 2017 не зовсім правильно.

У випадках не проходження суддею кваліфікаційного оцінювання, грошове утримання судді складе не більше 90% від винагороди судді, порахувавши відповідно до старого закону «Про судоустрій і статус суддів». У ньому посадовий оклад суддів становив всього 10 мінімальних заробітних плат (Новий закон, перехідні положення, пункт 25, другий абзац)

Таким чином, наприклад, у Херсоні до 30-го вересня пішло на пенсію 80% суддів, щоб отримати пенсію та інші пільги ще за старим законом. Більшість стверджувала, що робота судді дуже важка, а робити її ще тяжчою з прийняттям нового закону взагалі не зрозуміло чому, тому судді вирішили покинути посаду, щоб: «Не ускладнювати собі життя».

Але і справді, чому законодавець змінив положення про пенсійне забезпечення суддів? Він аргументував свої рішення великими заробітними платами.

Новий закон підвищує посадовий оклад суддів з 10 мінімальних заробітних плат до 30 для судді місцевого суду, 50 для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду та 75 для судді Верховного Суду. У цих змінах можна переконатися, якщо порівняти статтю 133 попередньої редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і новий Закон, стаття 135.

Але важливо відзначити, що таке різке підвищення зарплат чекає суддів тільки з 1 січня 2020 року. Згідно з прикінцевими положеннями новоприйнятого закону з 2017 року заробітні плати будуть змінені дещо в інший спосіб. Коефіцієнти будуть такими:

·        для судді місцевого суду - 15 мінімальних заробітних плат;

·        для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 25 мінімальних заробітних плат;

·        для судді Верховного Суду - 75 мінімальних заробітних плат.

Поступово до 2020 року ці посадові оклади будуть підвищуватися, і тільки для суддів Верховного Суду оклади підвищено одномоментно - до 75 мінімальних заробітних плат з наступного року.

Надбавки за вислугу років, вчений ступінь і роботу з секретними документами не змінилися і справді становлять до 80% за більш 35 років стажу, 15-20% за науковий ступінь і 5-10% за роботу з секретними документами, що в сумі може досягати 110 % окладу (80% + 20% + 10%). Але є ще надбавка в розмірі 5-10% за роботу на керівних посадах, тому максимальна надбавка становить 120%. Всі ці надбавки розраховуються від рівня посадового окладу.

Крім цього вводяться регіональні коефіцієнти до базової ставки зарплати. Ці коефіцієнти застосовуються залежно від розміру населеного пункту:

·        1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя в суді, розташованому в населеному пункті з населенням як мінімум ста тисяч чоловік;

·        1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя в суді, розташованому в населеному пункті з населенням як мінімум п'ятисот тисяч чоловік;

·        1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя в суді, розташованому в населеному пункті з населенням як мінімум один мільйон чоловік.

Тобто, якщо розглянути Зарплату 1600 грн. ( до 31.12.2016, та  1762 грн. у 2017) помножити на максимальний коефіцієнт 75 (базова ставка для судді Верховного суду) = 120-135 тис грн. Помножити цю суму на максимальний регіональний коефіцієнт 1,25 (наприклад, для Києва) - вже виходить 150-170 тис грн. Додати 120% цієї суми як максимально можливу надбавку = 330-370 тис грн. ( це приблизні підрахунки, в залежності змін мінімальної заробітної плати). Таку зарплату отримуватиме суддя Верховного суду, який займає керівну посаду, має більше 35 років стажу, ступінь доктора наук і працює з документами з грифом «цілком таємно».

Окрім Голови Верховного Суду Ярослава Романюка, якого було обрано на строк 5 років 17 травня 2013 року, поки жоден суддя в Україні таку зарплату не зміг би отримати - тому що ніхто з усього суддівського корпусу не відповідає вищезазначеним умовам повністю. Тільки Романюк має трудовий стаж більше 35 років і, можливо, іноді працює з цілком таємними документами, однак він не має ступеня доктора наук, яка дає + 20% надбавки. (недоцільно)

У той же час, більшість українських суддів (згідно зі звітом «Діяльність Державної судової адміністрації України за 2014 рік і 9 місяців 2015 року») працюють в місцевих судах. У 2017 році їх зарплата складе від 26 000 до 72 000 гривень.

Зарплати 159 тис. і 265 тис. грн. (якщо рахувати відповідно до мінімальної заробітної плати на 2020 рік , що за думкою вчених буде складати не менше 2000 грн.) будуть введені тільки з 2020 року. Тоді як в наступному році максимальна зарплата в місцевих судах великих міст становитиме 72 тис грн. (1762*15*1,25 +120%), апеляційних - 121 тис грн.  Мінімальна - 26 тис грн. і 44 тис грн відповідно.

Виходячи з підрахунків заробітної плати судді, то причина звільнення, як «отримання нормальної пенсії» не є досить правдоподібні. Виходячи  з положень вже старого закону пенсія суддів, заради якої вони уходять з посади, буде складати біля 9000 гривень, а відповідно до нового законодавства та з урахуванням зарплати за цим же законом складає біля 12000 мінімум, що вже більше пенсії за старим Законом України. Хоча не відомо пенсія суддям у відставці зміниться разом із зарплатою діючих суддів, чи буде відраховуватись з їх заробітних плат, коли вони займали посаду судді.

Це однак не єдина недоробка нового ЗУ «Про судоустрій та статус суддів». Відповідно до нового закону судді обираються одразу безстроково та кандидати повинні досягти 30-річного віку. Отже, постає ще два питання: «Що станеться з суддями, які обрані за старим законодавством на перший строк?», та «Що буде з кандидатами на пост судді, які знаходяться в резерві на занятті посади судді?».

Щодо першого питання, то з підпункту 2 пункту 19 Перехідних положень Закону про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя), з дня набрання ним чинності повноваження суддів, призначених на посаду строком на п'ять років, припиняються із закінченням строку, на який їх було призначено. Такі судді можуть бути призначені на посаду судді в порядку, визначеному законом.

У наступному пункті йдеться про те, що судді, які були обрані суддями безстроково, продовжують здійснювати свої повноваження до звільнення або до припинення їх повноважень з підстав, визначених Конституцією України.

Це означаю, що судді, призначені на посаду вперше до набрання чинності змінами до Конституції, повинні бути звільнені після закінчення строку їх повноважень, після чого можуть бути призначені на посади суддів в загальному порядку, визначеному Законом.

Тобто особи, які були призначенні на посаду судді вперше за старим законодавством, могли без конкурсу подати заяву на призначення його на посаду судді безстроково. За новим Законом України «Про судоустрій та статус суддів» судді, призначені на посаду вперше до набрання чинності змінами до Конституції, повинні бути звільнені після закінчення строку їх повноважень, після чого можуть бути призначені на посади суддів в загальному порядку, визначеному Законом.

Це питання було досить дискусійним, особливо серед суддів. Другого листопада 2015 року було відправлене до Голови Верховної ради України Гройсману В.Б. колективне звернення суддів України, у якому вони просили: «Внести своєчасні зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (який є чинний з 30.09.2016) в частині, яка регулюватиме механізм подальшого працевлаштування суддів-«п’ятирічок», не призначених безстроково на час вступу в дію Конституції, адже за новим законом після закінчення п’ятирічного строку такі судді фактично вважатимуться звільненими».

Зважаючи на все, законодавець вніс зміни у кінцеву редакцію Закону щодо суддів, які займають посаду вперше, а саме п.20 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про судоустрій та статус суддів»: «Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п’ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням Вищої ради правосуддя на підставі подання відповідної колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».

Таким чином долю суддів-«п’ятирічок» буде вирішувати Вища кваліфікаційна комісія суддів України.

Щодо другого питання, то відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме до п. 29, у якому зазначається, що кандидати на посаду судді, які були зараховані до резерву на заміщення вакантних посад суддів та включені до рейтингового списку, у разі якщо закінчення трирічного строку припало на період одного року до набрання чинності цим Законом, а також кандидати, щодо яких на день набрання чинності цим Законом внесені рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, але яких не призначено на посаду судді, мають право взяти участь у доборі на посаду судді у порядку, встановленому цим Законом, без складання відбіркового іспиту та проходження спеціальної підготовки. Такі кандидати повторно складають кваліфікаційний іспит та беруть участь у конкурсі на зайняття посади судді відповідно до результатів такого іспиту. А цікаво ще, що щодо п. 19 участь кандидатів на посаду судді, які на шістдесятий день з дня набрання чинності цим Законом не відповідають вимогам для призначення на посаду судді відповідно до Конституції України, у процедурах добору чи призначення припиняється. Тобто, нагадаю, що відповідно до змін вимог на посаду судді за новим законодавством на відміну від старого, не 25 років потрібно мати, а 30 років мінімум, щоб стати суддею. А за п.19 зазначено, що особи, які пройшли конкурс на посаду судді і відповідали всім вимогам, а після прийняття нового Закону вони вже не відповідають вимогам, то вони більше не є учасниками того конкурсу відповідно.

Підсумовуючи вищезазначене, я вважаю, що завдяки новому Закону України «Про судоустрій та статус суддів» було проведено ряд важливих для країни судових реформ. Важливих, тому що ці зміни повинні підвищити довіру до судової влади, однак залишається ще безліч невирішених та спірних питань, через що ці реформи на сьогодні реалізувати доволі складно.

Автор: Арнаутов Андрій